Архив рубрики: Фото

Перші підсумки – надія є!

З 21 листопада 2017 року в Харкові та області стартував проект «З правом на Надію, з Вірою в Любов»: допомога у подоланні кризового стану родин ВПО («Станція Надія») — 2, розрахований на 6 місяців, для підтримки ВПО із Луганської та Донецької областей. Проект реалізується завдяки гранту від благодійної Акції Ватикану «Папа для України». Виконавчим партнером є «БФ «Станція «Харків». Проект передбачає: грошову допомогу у вигляді ваучерів на продукти харчування, допомогу ліками, сплату оренди тимчасового житла/комунальних послуг, закупівлю дров/вугілля/обігрівачів людям, які опинились в скрутних обставинах.

Історії родин, які подають заявки на допомогу, вражають. Це історії боротьби людей за своє існування, за збереження честі, гідності та самоповаги. І це насправді підтверджує актуальність і мету проекту.

Молода жінка з дитиною другий рік намагається самостійно вижити. Кілька разів доводилося міняти житло, і ось остання крапля — чергова господиня вказала на вихід, а перед цим жінку ще й обікрали. Грошей немає навіть на проїзд. Якби не програма Акції «Папа для України», ми б так і не дізналися, що поруч з нами молода жінка з дитиною на межі відчаю. Її «розговорили» наші дівчатка реєстратори, заповнюючи анкету — у жінки знову перекриють виплати, грошей практично немає. Допомагаємо, чим можемо — і в рамках проекту, і завдяки всім небайдужим харків'янам!

А ще ромська родина. Приїхали в цьому році. Довго шукали житло — ніхто не хотів здавати. Нарешті влаштувалися в двох кімнатах бараку. Кімнати практично порожні, діти сплять всі на одному ліжку, а мама на підлозі. Ковдра одна, постільної білизни немає. Немає практично нічого. Сім'ю записали на анкетування на нашу програму, дали ковдри, пару подушок і дуже гарний матрац. А ще необхідно з мамою йти у “похід” до соціальної служби, їй там точно потрібна допомога, а ще потрібно з'ясовувати, чи були хлопці в школі і далі щось вирішувати.

Людей на пункті багато, багато весь час, особливо у черзі до інформатора та до медичного консультанта. Кожен приходить зі своєю проблемою, і проблеми реально зовсім різні.

Хтось намагається втримати залишки самоповаги і намагається компенсувати дітям, своїм же дітям, витрати на своє утримання. Ось літня жіночка років 70-ти. Пенсію їй не призначили, вона консультувалася з нашим юристом, але коли справа вирішиться – невідомо.
Інша жіночка каже, що вона одинока, але є діти, онуки, вони десь на заробітках і не допомагають, бо самі не можуть ніяк влаштуватися.

Ще прийшов літній чоловік, 82 роки, живуть з дружиною і онуком-студентом, діти виїхали у Польщу та там десь і залишилися, телефонують раз на рік. Чоловік посміхається, не жаліється, ну це ж діти, вони ж намагаються, у них не виходить, тому треба тут старим якось самим існувати.
Але найстрашніше, коли немає рідних і близьких взагалі. Чи коли у літньої пари на руках син (вже теж не молодий) з важкою інвалідністю, і вони розуміють, що їм треба жити заради нього, бо якщо що, він буде нікому не потрібен.

Найважчі історії у медичному секторі. Намагаємося допомогти всім, хто цього реально потребує. Працюють всі сектори, Харків і 3 регіональних пункти. Пройшло 6 тижнів. Важко. Ніби пройшло 4 місяці чи 4 роки – а історій вистачить на все життя.

Напередодні Нового року прийшла жінка похилого віку, їй 80 років, і подала документи на медицину і продукти, на другий етап. Ця сім'я втратила доньку в 2015 році, а 9 днів назад і чоловіка. Це дуже важко і боляче — залишитися одній в чужому місті, але є ми і завжди можемо допомогти. Дякуємо Всім, хто з нами!

Робота за проектом набирає обороти. Людей з кожним днем все більше. Подано заявок (з урахуванням учасників попереднього проекту): 3153 представника родин, тобто 8912 осіб.

За кінець листопаду і грудень було видано та поповнено ваучери 589 родинам, що складає 1421 особи. Надана допомога у сплаті житла (оренда або комунальні послуги) 5 родинам, що складає 10 осіб. Надана допомога у закупці дров/вугілля 44 родинам, що складає 117 особи. 196 осіб отримали медичну допомогу. Приблизно з 30-ма родинами проводиться робота над формуванням пакетів документів на медичну допомогу та продуктову допомогу, виїзди будуть плануватися по факту готовності документів.

"Вже другій рік в Україні триває благодійна місія Святішого ОтцяФранциска «Папа для України». Близько 16 мільйонів євро були зібрані з європейських католицьких парафій на допомогу жителям України, котрі постраждали від збройного конфлікту, мешкають або на лінії розмежування, або стали внутрішніми переселенцями. Акція охоплює п’ять областей: Донецьку, Луганську, Запорізьку, Харківську та Київську. На сьогоднішній день допомога від Папи Франциска, через діяльність партнерських організацій, досягає півмільйона осіб.”

#Станция_Харьков #Станция_Надежды
#popeforukraine

2018_01_1 2018_01_2 2018_01_3 2018_01_4 2018_01_5 2018_01_6 2018_01_7 2018_01_8 2018_01_9 2018_01_10

«Станция Харьков»: работа кипит!

Пишет Алла Фещенко:

#Станция_Харьков #Станция_Надежды #popeforukraine
Знаете верный признак того, что работа кипит? Это когда медгруппа на личных телефонах отвечая говорит: Алло, Станция «Харьков», слушаю вас! )))))
Людей очень много, мы думали это предновогодний ажиотаж... Нет, это неблагоприятный экологически регион, пережитые стрессы, и постоянная гонка «на выживание». 
Что приятно, что большинство врачей таки включили мозг и совесть и стали выписывать нормальные справки. 
Работа идёт по плану, но количество желающих привышает наши физические и эмоциональные возможности.
Сегодня женщина довела нас до слёз. Сынок её, молодой парень с тяжелой астмой, получил у нас помощь, вечером у него случился страшный приступ, он снова попал в больницу. Но в этот раз он поехал с кучей лекарств и небулайзером, полученными в рамках Акции «Папа для Украины».
Мама пришла сказать спасибо, что впервые за несколько лет не рыдала в больнице от безысходности, не дрожала, что врачи выпишут лекарства на которые у неё не будет денег. Парень поправляется. 
Таких историй много, когда-нибудь мы напишем книгу...  А пока работаем дальше!
И ещё, огромное спасибо всем, кто приносит продукты на Адреску. Несколько раз в неделю мы выдаём небольшие наборы тем, кто голоден уже сейчас. 
И таки да! Вместе мы-сила!

2018_05_1 2018_05_2 2018_05_3 2018_05_4

"Каждая история задевает за живое... "

Пишет Анастасия Демьянова:

Каждая история задевает за живое. Раньше моя семья не понимала, почему я молчу, когда прихожу с работы, от чего я плачу просто так))) Но с каждым их визитом в центр, вопросы отпадают сами собой. Они поняли, что это просто такой у меня выплеск эмоций в виде слез, молчания…

Пару дней назад ко мне на работу зашла подруга, именно в тот момент, когда я помогала заполнять онлайн анкету в рамках Акции, и когда она услышала на какую сумму в месяц они живут, в каких условиях, у нее округлились глаза, а после она мне задала вопрос : «А как они живут?!» «Таких семей очень много», — ответила я.
Шок, удивление, вопросы, ответы на ее лице были видны еще долго. Это я к чему все — огромное спасибо Всем, кто реализует проект в рамках Благотворительной Акции Ватикана «Папа для Украины». ВАША помощь бесценна. Благодаря Вам люди на капельку стали счастливей (ведь есть, что кушать, чем накормить детей), на чуточку здоровее (ведь здоровье — это жизнь).

Когда в центр приходят люди для получения помощи в виде продуктовых ваучеров, медикаментов, помощи в оплате коммунальных услуг или покупке дров, и за это тебя благодарят как родного человека, в этот момент счастью нет предела.

Многие из стариков здесь совсем одни (а некоторые в этом мире уже совсем одни), тогда приходим на помощь им мы ( как они говорят — феи-волшебницы), а это ведь один большой наш коллектив, который находиться в разных уголках Харьковской области. Это счастье быть полезными для людей, и дарить им крупиночку счастья, веры.

P.S. В нашей большой семье пополнение, у нас родилась принцеска. Мамочке терпения, а малышке — здоровья крепкого. Проект реализуется в рамках Благотворительной Акции Ватикана "Папа для Украины"#popeforukraine #Станция_Харьков #Станция_Надежды

2018_03_5 2018_03_4 2018_03_3 2018_03_2 2018_03_1

«Станция Надежды» в Барвенково: лица

Пишет Аделина Туманян:

Каждая новая неделя проекта приносит много горя и совсем мало радости. Эту бабушку я знаю уже 2,5 года, ей 80 лет. Она никогда не придёт просит о помощи. Услышав приглашение для оказания помощи, её счастью не было предела. Она потеряла слух, проживала под аэропортом. Сейчас живёт у сестры, которой 83 года, им очень трудно, пенсии маленькие, все очень дорого. ПОМНЮ ЕЁ СЛОВА:"ЕСЛИ БЫ Я УВИДЕЛА Папу Франциска, я б ему руки целовала". Как мало надо для радости старикам...просто знать, что они нужны кому-то. Спасибо за помощь.
Проект реалізується у рамках Благодійної Акції Ватикана «Папа для України»#popeforukraine
#Станция_Харьков #Станция_Надежды2018_02_1

Один день из жизни «Станции Харьков»

 

Пишет Світлана Тішенінова:

Такого насиченого дня в мене не було вже давно
День розпочався з майстерки. На цей раз своєю майстерністю поділилися матуся Світлана Светлана Куликова та її донечка Злата. Я не перестаю дивуватися силі цих дівчат. У Світлани добре серце та велика, чиста душа. Я не буду розповідати через які важкі часи довелося пройти цій родині (не маю на це права). Проте, знаю що все у них буде чудово, бо добро завжди повертається! Дякую вам, мої зірочки!

В цей час вирішили ще декілька питань і веселі, і дуже сумні (сльоз не стримували навіть бувалі волонтери). Про деякі з них розкажуть інші.

З другої половини дня ми вирушили до ККЗ «Україна» на виставу «Барбоскіни», де виявилося що ми всім колективом ДУЖЕ постаралися і людей за списком більше ніж квитків ))) Це для мене було ударом навіть не знаю куди. Але ж я людина яка вірить у дива. Так і вирішили не розходитися до початку, чекати на диво. Так і сталося, не прийшли деякі записані і на всіх місць вистачило. Дива трапляються там де на них чекають!
Чудовим завершенням дня стало поширення Вифлеємського вогню миру. І вже зовсім скоро він рознесеться по всій країні, в кожну українську домівку. Хай буде мир та злагода у наших родинах.

Дуже вдячна своїй донечці, яка стійко витримала весь цей насичений день. Блюблю тебе моє сонечко!
Ирина Бабаева, дякую за допомогу

station_hope_10_1

station_hope_10_2 station_hope_10_3 station_hope_10_4 station_hope_10_5 station_hope_10_6 station_hope_10_7 station_hope_10_8 station_hope_10_9 station_hope_10_10 station_hope_10_11 station_hope_10_12 station_hope_10_13 station_hope_10_14 station_hope_10_15 station_hope_10_16

Кипит работа в Изюме

Пишет Mykola Ivchenko:

Черговий тиждень роботи по прийняттю заяв у рамках Акції «Папа для України». Величезна кількість звернень та телефонних консультацій, декілька годин роботи без перерви. Але втоми не відчуваєш — слова вдячності та позитив від людей надає нових сил. Отримана допомога для деяких людей це дуже вчасна підтримка, я для деяких як соломинка, що не дає впасти у прірву відчаю... 
Проект реалізується у рамках Благодійної Акції Ватикана «Папа для України»#popeforukraine

station_hope_9_1 station_hope_9_2 station_hope_9_3 station_hope_9_4 station_hope_9_5 station_hope_9_6 station_hope_9_7 station_hope_9_8 station_hope_9_9 station_hope_9_10

Станция Надежды-2: «вести с полей» Харькова

Пишет Алла Фещенко:

Новости «с полей». 
У нас кипит работа!
Приём заявок, поиск и закупка необходимого, выдача лекарств. 
Очень сложная штука обзвон людей, приглашаем на получение. Все так радуются, а я всегда думаю: как это страшно болеть и не иметь возможности лечиться.( 
Мы часто огорчаемся по пустякам, часто акцентируем внимание на мелких неудачах. Когда я смотрю на тяжелобольных людей, на их любовь к жизни, на радость мелочам, то понимаю, что каждый день нужно говорить спасибо Богу за то, что у тебя все хорошо, и не злить мироздание нытьём... 
Я не смогу передать все слова благодарности от людей, которые я слышу! 
Их очень много!
А я и моя молодая команда))) счастливы! Мы снова занимаемся тем, что любим- помогаем людям вылечится и обрести надежду!
Спасибо моим героям- медицинской группе проекта! Світлана Тішенінова, Елена Простота и особенно Elena Syniakova, работающей на «передовой»!

station_hope_7_1station_hope_7_2station_hope_7_3station_hope_7_4station_hope_7_6station_hope_7_5station_hope_7_7station_hope_7_8station_hope_7_9station_hope_7_10station_hope_7_11station_hope_7_12station_hope_7_13station_hope_7_14station_hope_7_15

Будни Купянска: радости и не только

Пишет Анастасия Демьянова:

Работа набирает обороты...На этой недели много было слез, и к сожалению не всегда радости((((За недолгий период своей работы в центре я освоила для себя новые професии это и строителя, программиста и доктора, а ведь я по образованию ПСИХОЛОГ))))))))... От историй людей замирает сердце... Вот например, есть молодая мамочка у которой 9 месяцев назад родилась двойня ,и у одного из детей врожденная патология ножки((( Этот карапузик уже перенес операцию,всю свою маленькую жизнь его ножка находиться в гипсу((( Скоро новая операция, и очень долгий период реабилитации... Благодаря проекту этой семье будет оказана медицинская помощь , что облегчит их финансовое положение... Маминому оптимизму стоит поучиться))))Дай Бог им здоровья и силы!!!
А как радуется душа , когда звонишь и предлагаешь помощь в медицине в рамках проекта, а им она не нужна уже,потому что онкология ушла из их жизни ,и я уверенна что навсегда!!!!!
Так же у нас продолжается выдача ваучерных карточек, на данный момент уже выдано 74 штуки...
Веселая и продуктивная была эта неделя
Да будет МИР во всем МИРЕ!!!!!А нам терпения и здоровья!!!!

station_hope_6_1station_hope_6_2

Наші будні — Станція Надії-2

Пишет Юлия Конотопцева:

Наші будні — Станція Надії-2.

Людей на пункті багато, багато весь час, особливо у черзі до інформатора та до медичного консультанта. Кожен приходить зі своєю проблемою, і проблеми реально зовсім різні.
Хтось намагається втримати залишки самоповаги і намагається компенсувати дітям, своїм же дітям, витрати на своє утримання. Коли я розпитувала жіночку років 70-ти, виявилося, що утримує її син, пенсію їй не призначили, вона консультувалася з нашим юристом, але коли справа вирішиться – невідомо. Син утримує, це добре, на мій погляд. Але жіночка вважає інакше, це чисто наше, українське ментальне – потяг допомагати дорослим дітям, а не спокійно приймати допомогу від них.

Інша жіночка каже, що вона одинока, допитуюсь, чи є діти, онуки, виявляється є, але вони десь на заробітках і не допомогають, бо самі не можуть ніяк влаштуватися.

Сьогодні ще прийшов літній чоловік, 82 роки, живуть з дружиною і онуком-студентом, діти виїхали у Польщу та там десь і залищилися, телефонують раз на рік. Чоловік посміхається, не жаліється, ну це ж діти, вони ж намагаються, у них не виходить, тому треба тут старим якось самим існувати.

Поряд із цими історіями є такі, від яких волосся стає дибки, і де зрозуміло, що людям ніхто не допоможе, найстрашніше, коли немає рідних і близьких взагалі. Чи коли у літньої пари на руках син (вже теж не молодий) з важкою інвалідністю, і вони розуміють, що їм треба жити заради нього, бо якщо що, він буде нікому не потрібен...
Найважчі історії у медичному секторі, слухаєш і думаєш: та у мене взагалі все гаразд, я щаслива людина без проблем.

Намагаємося допомогти всім, хто цього реально потребує. Працюють всі сектори, Харків і 3 регіональних пункти. Пройшло 3 тижні. Важко. Ніби пройшло 3 місяці чи 3 роки – а історій вистачить на все життя.

station_hope_5_1station_hope_5_2station_hope_5_3

Первая неделя работы проекта в Барвенково

Пишет Аделина Туманян:

Вот и закончилась первая трудовая неделя, очень и очень трудная была. Я не медик, но понимаю, как трудно читать о болезнях людей. Одну бабушку я знаю уже 2,5 года, ей 80 лет, проживала она с мужем, который 9 дней назад умер. Я позвонила, чтоб пригласить на продолжения программы и порадовать к Новому году, много средств уходит на лечение мужа, в связи с тем, что он лежачий. Когда я услышала плачь в трубку, то тоже заплакала, как же трудно звонить людям и слышать, что его (её ), больше нет. Бабушка пришла и подала документы на медицину и продукты, на второй этап. Эта семья потеряла дочь в 2015 году, а 9 дней назад и мужа. Это очень трудно и больно — остаться одной в чужом городе, но есть мы и всегда можем помочь. Спасибо Всем кто с нам)

station_hope_4_1